Стаття присвячена критичній соціально-психологічній проблемі – обґрунтуванню інтерактивних моделей як детермінант та механізмів розвитку громадянської ідентичності молоді в лімінальних умовах деокупованих територій України. Показано, що в координатах постконфліктної трансформації цей пороговий стан особистості потребує особливої уваги, оскільки громадянська ідентичність постає тут не лише як політико-правова категорія, а як складний інтерактивний конструкт, що виступає первинним психологічним регулятором соціальної поведінки та стратегій соціально-психологічної резильєнтності. Обґрунтовано, що нинішня ситуація на деокупованих територіях потребує не лише констатації ідентифікаційної дифузії, а й валідизації інтерактивних моделей як інструментів соціально-психологічної інтервенції, що здатні забезпечити ідентифікаційну стабільність особистості через її активну, багаторівневу взаємодію із соціальним середовищем. У статті здійснено перехід від описової констатації проблем до теоретичної рефлексії над природою громадянськості через призму етатистської, ліберальної та деліберативної концепцій. Здійснено перегляд традиційної просвітницької парадигми щодо лінійного формування ідентичності через трансляцію знань; натомість доведено, що цей процес має характер ітеративної та інтерактивної динаміки прийняття та перегляду ідентифікаційних зобов’язань та внутрішньої інтерналізації соціальних норм у процесі діалогу. Завдяки комплексному поєднанню теоретико-методологічних підходів, аналізу масиву наукових даних та структуризації соціальних впливів розроблено авторську типологію інтерактивних моделей, що розгортаються на чотирьох рівнях соціального впливу (мікро-, мезо-, екзо- та макрорівнях). Доведено, що громадянська суб’єктність актуалізується лише у просторі суб’єкт-суб’єктної інтеракції, тому деліберативна модель, заснована на механізмах групової дискусії та активної соціальної залученості, визначена як фундаментальна для формування громадянської агентивності на мікро- та мезорівнях. Водночас ліберальна модель на екзорівні виступає інтерактивним запобіжником деструктивним соціальним впливам, а етатистська – на макрорівні – забезпечує безпековий каркас та згуртованість. Запропоновано авторську інтерпретацію «громадянського імперативу» як засадничого принципу реалізації державотворчого потенціалу молоді; доведено, що ефективність цього процесу визначається рівнем готовності особистості до інтерактивної екстеріоризації власних громадянських установок. У межах цієї цілісної архітектури стверджується, що життєздатна ідентичність постає як результат синергії зазначених моделей, де індивідуальна потреба в автономії гармонізується з груповою інклюзією та національною солідарністю. Резюмовано, що розвиток громадянської ідентичності молоді деокуповних територій є процесом безперервного соціально-психологічного моделювання взаємин, де рівень громадянської рефлексії є об'єктивним маркером успішності реінтеграційних процесів та життєздатності самої держави.
М.І. Скрипник (Thu,) studied this question.