Протягом 2015–2025 років система фізичного виховання дітей із пору‑ шеннями слуху зазнала глибоких змін, перейшовши від традиційних корекційно-педагогічних підходів до нової парадигми, орієнтованої на реабілітацію та безпеку. Такі масштабні виклики, як пандемія COVID-19 у поєднанні з хронічним військовим та екологічним стресом, зумовили гостру потребу в розробці новітніх механізмів соціального захисту й психологічної допомоги для цієї вразливої групи молоді. Мета дослідження – наукове обґрунтування концептуальної трансформації системи фізичного виховання дітей з порушеннями слуху в умовах довготривалого комбінованого стресу. Методи дослідження: теоретичний аналіз та систематизація наукових даних, системний аналіз, герменевтичний аналіз нормативно-правової бази. Результати дослідження. У процесі вивчення проблеми виокремлено три послідовні періоди еволюції наукових поглядів: стабілізаційний (базовий), дистанційний (антикризовий) та реабілітаційний (глобально-транс‑ формований). З’ясовано, що для поточного етапу (2022–2025 рр.) визначальним є деструктивний вплив воєнно-антропогенних загроз та специфічних нейросенсорних подразників (зокрема, вібраційних навантажень) на рухову активність дітей із порушеннями слуху. У цьому контексті доведено перспективність засто‑ сування реабілітаційно-резильєнтної моделі, ядром якої є оздоровча та рекреаційна діяльність у природному середовищі («зелених зонах»), а також інтеграція двоколійної інклюзивної моделі для успішного повернення дітей у соціум. Висновки. Підтверджено, що на тлі сучасних кризових умов адаптивна фізична культура перетворюється на ключовий інструмент психологічного відновлення. При цьому формування навичок здорового способу життя стає самостійним, невід’ємним елементом комплексної системи підтримки дітей із порушеннями слуху.
Маслова et al. (2026) studied this question.