Individual-typological characteristics of the body composition of athletes in the kicking martial arts

Objective assessment of athletes' body composition is a crucial tool for enhancing athletes' performance. Collaboratively, the State Research Institute of Physical Culture and Sports, in conjunction with boxing, kickboxing (WAKO), taekwondo, and hand-to-hand combat federations, has conducted extensive research into the morphological characteristics of high-caliber martial artists' body structures. The body's compositional makeup plays a pivotal role in understanding the unique individual and typological traits of athletes competing in various weight divisions. Emphasizing the importance of optimizing body weight by managing the fat component is pivotal for success in competitive martial arts. The study has identified substantial variability in the fat-related metrics (such as fat content, fat mass, and visceral fat content) among martial artists in different weight categories. This variability is attributed to the athletes' distinctive constitutional characteristics, necessitating careful consideration when devising weight adjustment strategies. This article aims to delve into the distinct aspects of body composition among martial artists specializing in striking disciplines and examine how these factors influence the utilization of functional reserves during strenuous physical activity. Primarily focusing on mesomorphic body types among male and female martial artists, we observed the following trends: lightweight martial artists typically exhibit ectomorphic physiques with minimal fatty tissue and an elevated percentage of bone mass; medium-weight categories favor mesomorphic body types; athletes in heavyweight and super heavyweight categories tend to display mesomorphic body types with a tendency toward endomorphism, characterized by an increased fat component. Analyzing body composition data reveals that, in most cases, martial artists' fat content aligns with reference values. However, the study's significant finding is that certain athletes in each weight category exceeded the recommended fat content levels. Consequently, relying solely on average data within specific weight categories to determine a pattern of increasing fat content with higher athlete weight, as suggested in existing literature, is insufficient. Correlation analysis further supports these findings, highlighting a substantial relationship between fat content and overall body size, including body weight (r = 0.84; p < 0.05) and length (r = 0.49; p < 0.05). Simultaneously, the analysis of fat content variability within athlete groups categorized by weight challenges this assertion. The coefficient of variation (V,%) for fat content significantly exceeds normative values (12-14%) across all weight groups, underscoring that athletes exhibit significant variability in fat content regardless of body weight or weight category due to individual constitutional traits. Consequently, formulating bodyweight adjustment strategies should prioritize individual typological characteristics and body composition indicators, irrespective of the athlete's weight category. Ця стаття має на меті заглибитися в різні аспекти будови тіла спортсменів бойових мистецтв, що спеціалізуються на ударних дисциплінах, і дослідити, як ці фактори впливають на використання функціональних резервів під час напруженої фізичної активності. Основним чином зосереджуючись на мезоморфних типах тіла серед чоловіків і жінок, які займаються бойовими мистецтвами, ми спостерігали наступні тенденції: спортсмени з єдиноборств у легкій вазі зазвичай демонструють ектоморфну ​​статуру з мінімальною жировою тканиною та підвищеним відсотком кісткової маси; середні вагові категорії віддають перевагу мезоморфним типам статури; спортсмени у важкій та суперважкій категоріях мають тенденцію до мезоморфних типів статури зі схильністю до ендоморфізму, що характеризується підвищеною жировою складовою. Аналіз даних про склад тіла показує, що в більшості випадків вміст жиру в бойових мистецтв відповідає стандартним значенням. Однак важливим висновком дослідження є те, що деякі спортсмени в кожній ваговій категорії перевищили рекомендований рівень вмісту жиру. Отже, покладатися виключно на середні дані в межах конкретних вагових категорій для визначення закономірності збільшення вмісту жиру з більшою вагою спортсмена, як це пропонується в існуючій літературі, є недостатнім. Кореляційний аналіз додатково підтверджує ці висновки, підкреслюючи суттєвий зв’язок між вмістом жиру та загальним розміром тіла, включаючи масу тіла (r = 0,84; p < 0,05) і довжину (r = 0,49; p < 0,05). Водночас аналіз варіабельності вмісту жиру в групах спортсменів, класифікованих за вагою, ставить під сумнів це твердження. Коефіцієнт варіації (V,%) вмісту жиру значно перевищує нормативні значення (12-14%) у всіх вагових групах, що підкреслює значну варіабельність вмісту жиру у спортсменів незалежно від маси тіла чи вагової категорії внаслідок індивідуальних конституційних особливостей. Отже, при формуванні стратегії корекції маси тіла пріоритетом повинні бути індивідуальні типологічні характеристики та показники будови тіла, незалежно від вагової категорії спортсмена.