Професійний Профіль Перекладача-Локалізатора В Українських Програмах Підготовки Перекладачів

Метою статті є визначення знань та навичок, необхідних перекладачу-локалізатору на ринку лінгвістичних послуг, і дослідження наявності цієї інформації в університетських курсах. Розглянуто професійний профіль перекладача-локалізатора в Європейському класифікаторі ESCO для виокремлення обов’язкових та факультативних компетенцій. Унаслідок порівняння поняттєвих систем ESCO та українського Класифікатора професій на предмет статусу, посадових обов’язків та компетенцій перекладача виявлено суттєвий поняттєвий незбіг, який не дає змоги повноцінно використовувати європейські рамки компетенцій перекладачів для українських навчальних програм. Під час аналізу компетенцій перекладача-локалізатора в ESCO виявлено, що відмінними від власне перекладацьких можна вважати певні мовно-культурні (міжкультурні, соціолінгвістичні та комунікативні навички), власне перекладацькі, технологічні та сервісорієнтовані компетенції. Водночас до обов’язкових віднесено такі вміння та навички, які на ринку лінгвістичних послуг уважаються факультативними, як-от: співпраця з рекламними агентствами, адаптація розробленої гри до ринку, відвідування ігрових тестів, розроблення каталогу продукції тощо. Автори розглянули зміст українських силабусів курсів локалізації і дійшли висновку, що в них переважно відбито мовно-культурний, перекладацький та технологічний блоки компетенцій. Натомість сервісоорієнтований блок, представлений такими компетенціями, як дотримання стандартів якості перекладу, оцінювання технологій перекладу або зусиль, що передбачає надання лінгвістичної послуги, представлений скромніше, що, вочевидь, зумовлено все ще суттєвим розривом між університетською освітою та бізнесом.