Визначення Кінцевих Бенефіціарних Власників Клієнтів В Системах Фінансового Моніторингу

У статті досліджено розвиток вимог в різних юрисдикціях стосовно визначення суб’єктами первинного фінансового моніторингу кінцевих бенефіціарних власників клієнтів. Дані вимоги містяться в рекомендаціях Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей та є частиною заходів щодо належної перевірки клієнтів. Окрім цього, в статті було проаналізовано зобов’язання компаній, які не є звітними установами з фінансового моніторингу, щодо ведення внутрішніх реєстрів своїх кінцевих бенефіціарів та надання такої інформації до державних органів з метою наповнення загальнонаціональних реєстрів кінцевих бенефіціарних власників. Даний предмет дослідження було обрано у зв’язку із значною кореляцією між ефективністю національної системи фінансового моніторингу та створенням баз даних з актуальною інформацією про кінцевих бенефіціарних власників компаній. Злочинний світ широко застосовує фіктивні компанії для відмивання нелегальних коштів та фінансування тероризму, тому лише прозора інформація про фактичних власників юридичних осіб може ефективно убезпечити суб’єктів первинного фінансового моніторингу від проведення операцій з фіктивними контрагентами. Актуальність дослідження зумовлена неоднорідністю вимог щодо ідентифікації та верифікації кінцевих бенефіціарних власників в різних юрисдикціях, необхідністю надання звітними установами даних про фактичних власників до державних органів різної спрямованості, суттєвим попитом громадянського суспільства на корпоративну прозорість. Виявлено наявність вимог стосовно визначення фактичних власників компаній при здійсненні заходів належної перевірки клієнтів у всіх юрисдикціях, що були проаналізовані в статті. Водночас, визначено наявність унікальних підходів до наповнення загальнонаціональних реєстрів кінцевих бенефіціарних власників в різних країнах. В США обов’язок надавати інформацію про власників мають лише іноземні компанії. В Канаді відповідний реєстр наповнюється даними тільки щодо федеральних корпорацій. Всі компанії, зареєстровані в Європейському Союзі, мають зобов’язання щодо звітування про своїх кінцевих бенефіціарів, однак така інформація є закритою для публічного доступу. Разом з тим, Великобританія та Україна створили публічні реєстри, в яких містяться дані щодо кінцевих бенефіціарних власників всіх типів компаній.