Реактивація Вірусної Інфекції Епштейн-Барр Як Одна З Причин Гіпердіагностики Бронхіальної Астми

Резюме. Метою даної роботи було проведення аналізу літературних джерел та демонстрація на клінічному прикладі, як реактивація вірусної інфекції Епштейн-Барр у хворої з затяжним запальним процесом у верхніх дихальних шляхах та бронхітом з обструктивним синдромом стала причиною гіпердіагностики бронхіальної астми (БА). Вірус Епштейн-Барр (EBV) є найпотужнішим трансформуючим γ-герпесвірусом людини 4-го типу, якому належить значуща роль у формуванні вторинних імунодефіцитних станів та в розповсюдженості захворювань, які індуковані або асоційовані з EBV-інфекцією – злоякісних новоутворень, аутоімунних захворювань, ідіопатичного легеневого фіброзу, у формуванні алергопатології. За літературними даними визначено, що дисбаланс у функціонуванні системи противірусних і регуляторних цитокінів при ЕВV-інфекції може потенціювати механізми розвитку будь-якої патології. У зв`язку з тим, що дослідження на вірусну інфекцію Епштейн-Барр не є обов`язковими, часто реактивація цієї інфекції залишається не діагностованою. Наведений клінічний випадок демонструє, як реактивація вірусної інфекції Епштейн-Барр у хворої з затяжним запальним процесом у верхніх дихальних шляхах та бронхітом з обструктивним синдромом стала причиною гіпердіагностики БА. Висновок. Імуноферментний аналіз (ІФА) та полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) – методи, які доповнюють один одного, є найбільш інформативними при виявленні первинної форми EBV-інфекції та рецидивної. Дані методи доцільно призначати для виявлення активності EBV-інфекції у хворих з затяжним запальним процесом у верхніх дихальних шляхах та бронхітом з обструктивним синдромом, а також пацієнтам на хронічні бронхообструктивні захворювання при інфекційних загостреннях, які не піддаються лікуванню стандартними методами.