Структурно-функціональні зміни міокарда за умови коморбідності постінфарктного кардіосклерозу та цукрового діабету 2-го типу

Вступ. Захворювання на ішемічну хворобу серця (ІХС) та цукровий діабет (ЦД) трапляються часто і поширеність їх постійно зростає. Мета. Оцінити параметри ґеометрії лівого шлуночка (ЛШ) у хворих із постінфарктним кардіосклерозом та супутнім ЦД 2-го типу залежно від систолічної функції ЛШ та функціонального класу хронічної серцевої недостатності. Матеріали і методи. Обстежено 68 хворих на постінфарктний кардіосклероз та ЦД 2-го типу. До ґрупи порівняння увійшли 80 пацієнтів із постінфарктним кардіосклерозом, до контрольної ґрупи – 35 практично здорових осіб. Результати. Наростання функціонального класу хронічної серцевої недостатності у хворих із постінфарктним кардіосклерозом асоціювалося з проґресуванням гіпертрофії ЛШ, зниженням інотропної функції міокарда, збільшенням розмірів і об’ємів порожнини ЛШ, погіршенням функціонального статусу, що, поза сумнівом, є наслідком основного захворювання та ЦД 2-го типу. Це дозволяє припустити, що механізми, які лежать в основі захворювання, пов’язані з порушенням метаболізму ґлюкози та інсуліну, що призводить до ремоделювання ЛШ у хворих із постінфарктним кардіосклерозом та ЦД 2-го типу. Висновки. ЦД 2-го типу є потенціатором ремоделювання міокарда лівого шлуночка у хворих із систолічною дисфункцією, що виникла на ґрунті постінфарктного кардіосклерозу. Коморбідність постінфарктного кардіосклерозу та цукрового діабету 2-го типу призводить до наростання важкості постінфарктного ремоделювання, асоційованого зі збільшенням функціонального класу хронічної серцевої недостатності.