Вміст вітаміну D у хворих на бронхіальну астму залежно від індексу маси тіла та віку дебюту захворювання

Резюме. Відомо, що, ожиріння і дефіцит вітаміну D, пов’язані з посиленням симптомів бронхіальної астми (БА) у дітей і дорослих. Ожиріння асоціює із збільшенням вмісту прозапальних медіаторів, а також – із зниженням рівня вітаміну D, який є плейотропним медітором. У свою чергу, дефіцит вітаміну D тісно пов'язаний із ожирінням і може сприяти посиленню гіперреактивності бронхів, клінічних симптомів БА та розвитку фіброзу легень. Метою дослідження було визначення вмісту вітаміну D у хворих на БА з урахуванням індексу маси тіла (ІМТ), віку дебюту та клініко-функціональних характеристик. Матеріал та методи дослідження. Обстежено 553 хворих на БА. Контрольну групу склали 95 практично здорових осіб без наявності в індивідуальному та сімейному анамнезі симптомів БА, алергії й атопії. Всі обстежені підписали попередньо інформовану згоду на участь у дослідженні. Для визначення вмісту вітаміну D залежно від ІМТ пацієнтів розподілено на три групи: І групу склали 152 хворих із нормальною масою тіла (НМТ), ІІ – 206 хворих із зайвою масою тіла (ЗМТ), ІІІ – 195 – із ожирінням. Для аналізу залежно від віку дебюту сформовано 2 групи: 1 група включила 271 хворих із раннім початком БА (серед них – 100 хворих із ожирінням), 2 група – 282 хворих із пізнім (95 – із ожирінням). Дослідження було схвалено Комісією з питань біоетики навчально-наукового медичного інституту Сумського державного університету. Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою SPSS-17 програми. Результати. Дослідження вмісту вітаміну D у хворих на БА (n = 553) без урахування віку дебюту та ІМТ показало вірогідне зниження його рівня (31,9 ± 0,62) порівняно із практично здоровими особами (43,1 ± 1,04) нг/мл (р = 0,001), що свідчило про недостатній його рівень. Зважаючи на те, що ожиріння асоційоване із дефіцитом вітаміну D, ми дослідили його вміст залежно від ІМТ. Встановлено зниження вмісту вітаміну D у хворих на БА із НМТ і ЗМТ до (35,1±1,25) нг/мл та (35,9 ± 0,96) нг/мл, а у хворих на БА із ожирінням – до (25,1 ± 0,83) нг/мл, що свідчило про зв'язок між ІМТ та вмістом вітаміну D. Поряд із цим, встановлено, що вміст вітаміну D був вірогідно нижчим у хворих на БА із раннім дебютом – (27,1 ± 0,86) нг/мл порівняно із таким у хворих на пізню БА – (36,4 ± 0,78) нг/мл (р = 0,001), при тяжкому перебігу – (24,7 ± 0,71) нг/мл порівняно із нетяжким – (39,8 ± 0,78) нг/мл; при тривалості більше 20 років – (26,6 ± 1,20) нг/мл порівняно із меншою – (37,7 ± 1,15) нг/мл, при відсутньому контролі – (25,2 ± 0,80) нг/мл порівняно із повним (42,4 ± 0,91) нг/мл. Висновки. Встановлено нижчий вміст вітаміну D у хворих на БА порівняно із контрольною групою; у хворих на БА із ожирінням порівняно із хворими на БА із НМТ і ЗМТ; у хворих на БА із раннім початком порівняно із пізнім, при тривалості більше 20 років порівняно із меншою, при відсутньому контролі порівняно із повним.